| | |
| доу́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доу́чуймо |
| 2 особа | доу́чуй | доу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доу́чуватиму | доу́чуватимемо, доу́чуватимем |
| 2 особа | доу́чуватимеш | доу́чуватимете |
| 3 особа | доу́чуватиме | доу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доу́чую | доу́чуємо, доу́чуєм |
| 2 особа | доу́чуєш | доу́чуєте |
| 3 особа | доу́чує | доу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доу́чував | доу́чували |
| жін. р. | доу́чувала |
| сер. р. | доу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доу́чувавши |
