>
| енкліти́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | енкліти́чний | енкліти́чна | енкліти́чне | енкліти́чні |
| родовий | енкліти́чного | енкліти́чної | енкліти́чного | енкліти́чних |
| давальний | енкліти́чному | енкліти́чній | енкліти́чному | енкліти́чним |
| знахідний | енкліти́чний | енкліти́чну | енкліти́чне | енкліти́чні |
| орудний | енкліти́чним | енкліти́чною | енкліти́чним | енкліти́чними |
| місцевий | на/в енкліти́чному, енкліти́чнім | на/в енкліти́чній | на/в енкліти́чному, енкліти́чнім | на/в енкліти́чних |