>
| епі́тетний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епі́тетний | епі́тетна | епі́тетне | епі́тетні |
| родовий | епі́тетного | епі́тетної | епі́тетного | епі́тетних |
| давальний | епі́тетному | епі́тетній | епі́тетному | епі́тетним |
| знахідний | епі́тетний, епі́тетного | епі́тетну | епі́тетне | епі́тетні, епі́тетних |
| орудний | епі́тетним | епі́тетною | епі́тетним | епі́тетними |
| місцевий | на/в епі́тетному, епі́тетнім | на/в епі́тетній | на/в епі́тетному, епі́тетнім | на/в епі́тетних |