>
| епіциклі́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епіциклі́чний | епіциклі́чна | епіциклі́чне | епіциклі́чні |
| родовий | епіциклі́чного | епіциклі́чної | епіциклі́чного | епіциклі́чних |
| давальний | епіциклі́чному | епіциклі́чній | епіциклі́чному | епіциклі́чним |
| знахідний | епіциклі́чний | епіциклі́чну | епіциклі́чне | епіциклі́чні |
| орудний | епіциклі́чним | епіциклі́чною | епіциклі́чним | епіциклі́чними |
| місцевий | на/в епіциклі́чному, епіциклі́чнім | на/в епіциклі́чній | на/в епіциклі́чному, епіциклі́чнім | на/в епіциклі́чних |