>
| етіолува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | етіолува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | етіолу́ймо | |
| 2 особа | етіолу́й | етіолу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | етіолува́тиму | етіолува́тимемо, етіолува́тимем |
| 2 особа | етіолува́тимеш | етіолува́тимете |
| 3 особа | етіолува́тиме | етіолува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | етіолу́ю | етіолу́ємо, етіолу́єм |
| 2 особа | етіолу́єш | етіолу́єте |
| 3 особа | етіолу́є | етіолу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| етіолу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | етіолува́в | етіолува́ли |
| жін. р. | етіолува́ла | |
| сер. р. | етіолува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| етіоло́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| етіоло́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| етіолува́вши | ||