>
| етнолізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | етнолізува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | етнолізу́ймо | |
| 2 особа | етнолізу́й | етнолізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | етнолізува́тиму | етнолізува́тимемо, етнолізува́тимем |
| 2 особа | етнолізува́тимеш | етнолізува́тимете |
| 3 особа | етнолізува́тиме | етнолізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | етнолізу́ю | етнолізу́ємо, етнолізу́єм |
| 2 особа | етнолізу́єш | етнолізу́єте |
| 3 особа | етнолізу́є | етнолізу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| етнолізу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | етнолізува́в | етнолізува́ли |
| жін. р. | етнолізува́ла | |
| сер. р. | етнолізува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| етнолізо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| етнолізо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| етнолізува́вши | ||