| | |
| з’ясо́вувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | з’ясо́вувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | з’ясо́вуймо |
| 2 особа | з’ясо́вуй | з’ясо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | з’ясо́вуватиму | з’ясо́вуватимемо, з’ясо́вуватимем |
| 2 особа | з’ясо́вуватимеш | з’ясо́вуватимете |
| 3 особа | з’ясо́вуватиме | з’ясо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | з’ясо́вую | з’ясо́вуємо, з’ясо́вуєм |
| 2 особа | з’ясо́вуєш | з’ясо́вуєте |
| 3 особа | з’ясо́вує | з’ясо́вують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| з’ясо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | з’ясо́вував | з’ясо́вували |
| жін. р. | з’ясо́вувала |
| сер. р. | з’ясо́вувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| з’ясо́вуваний |
| Безособова форма |
| з’ясо́вувано |
| Дієприслівник |
| з’ясо́вувавши |
