| | |
| зістава́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зістава́тися, зістава́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зістава́ймося, зістава́ймось |
| 2 особа | зістава́йся | зістава́йтеся, зістава́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зістава́тимуся, зістава́тимусь | зістава́тимемося, зістава́тимемось, зістава́тимемся |
| 2 особа | зістава́тимешся | зістава́тиметеся, зістава́тиметесь |
| 3 особа | зістава́тиметься | зістава́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зістаю́ся, зістаю́сь | зістаємо́ся, зістаємо́сь, зістає́мся |
| 2 особа | зістає́шся | зістаєте́ся, зістаєте́сь |
| 3 особа | зістає́ться | зістаю́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зістаючи́сь |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зістава́вся, зістава́всь | зістава́лися, зістава́лись |
| жін. р. | зістава́лася, зістава́лась |
| сер. р. | зістава́лося, зістава́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зістава́вшись |
