| | |
| закли́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | закли́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | закли́нюймо |
| 2 особа | закли́нюй | закли́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | закли́нюватиму | закли́нюватимемо, закли́нюватимем |
| 2 особа | закли́нюватимеш | закли́нюватимете |
| 3 особа | закли́нюватиме | закли́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | закли́нюю | закли́нюємо, закли́нюєм |
| 2 особа | закли́нюєш | закли́нюєте |
| 3 особа | закли́нює | закли́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| закли́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | закли́нював | закли́нювали |
| жін. р. | закли́нювала |
| сер. р. | закли́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| закли́нювавши |
