| замая́чи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (завиднітися) | ||
| Інфінітив | замая́чи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | замая́чмо, замаячі́мо | |
| 2 особа | замая́ч, замаячи́ | замая́чте, замаячі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | замая́чу́ | замая́чимо́, замая́чи́м |
| 2 особа | замая́чи́ш | замая́чите́ |
| 3 особа | замая́чи́ть | замая́ча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | замая́чи́в | замая́чи́ли |
| жін.р. | замая́чи́ла | |
| сер.р. | замая́чи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| замая́чи́вши | ||