| | |
| засві́дчитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | засві́дчитися, засві́дчитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | засві́дчмося, засві́дчмось, засві́дчімося, засві́дчімось, засві́дчімся |
| 2 особа | засві́дчся, засві́дчися, засві́дчись | засві́дчтеся, засві́дчтесь, засві́дчіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | засві́дчуся, засві́дчусь | засві́дчимося, засві́дчимось, засві́дчимся |
| 2 особа | засві́дчишся | засві́дчитеся, засві́дчитесь |
| 3 особа | засві́дчиться | засві́дчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | засві́дчився, засві́дчивсь | засві́дчилися, засві́дчились |
| жін.р. | засві́дчилася, засві́дчилась |
| сер.р. | засві́дчилося, засві́дчилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| засві́дчившись |
