| застанови́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (захарастити) | ||
| Інфінітив | застанови́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | застанові́мо, застанові́м | |
| 2 особа | застанови́ | застанові́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | застановлю́ | застано́вимо, застано́вим |
| 2 особа | застано́виш | застано́вите |
| 3 особа | застано́вить | застано́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | застанови́в | застанови́ли |
| жін.р. | застанови́ла | |
| сер.р. | застанови́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| застано́влений | ||
| Безособова форма | ||
| застано́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| застанови́вши | ||