| зашепта́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (почати шептати) | ||
| Інфінітив | зашепта́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зашепчі́мо, зашепчі́м | |
| 2 особа | зашепчи́ | зашепчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зашепчу́ | заше́пчемо, заше́пчем |
| 2 особа | заше́пчеш | заше́пчете |
| 3 особа | заше́пче | заше́пчуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зашепта́в | зашепта́ли |
| жін.р. | зашепта́ла | |
| сер.р. | зашепта́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зашепта́вши | ||