| зві́рений1 – дієприкметник | ||||
| (довірений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зві́рений | зві́рена | зві́рене | зві́рені |
| родовий | зві́реного | зві́реної | зві́реного | зві́рених |
| давальний | зві́реному | зві́реній | зві́реному | зві́реним |
| знахідний | зві́рений | зві́рену | зві́рене | зві́рені |
| орудний | зві́реним | зві́реною | зві́реним | зві́реними |
| місцевий | на/у зві́реному, зві́ренім | на/у зві́реній | на/у зві́реному, зві́ренім | на/у зві́рених |