| звірюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | звірюва́тий | звірюва́та | звірюва́те | звірюва́ті |
| родовий | звірюва́того | звірюва́тої | звірюва́того | звірюва́тих |
| давальний | звірюва́тому | звірюва́тій | звірюва́тому | звірюва́тим |
| знахідний | звірюва́тий, звірюва́того | звірюва́ту | звірюва́те | звірюва́ті, звірюва́тих |
| орудний | звірюва́тим | звірюва́тою | звірюва́тим | звірюва́тими |
| місцевий | на/у звірюва́тому, звірюва́тім | на/у звірюва́тій | на/у звірюва́тому, звірюва́тім | на/у звірюва́тих |