| | |
| звіря́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (розказувати щось відверто; довіряти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | звіря́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | звіря́ймо |
| 2 особа | звіря́й | звіря́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | звіря́тиму | звіря́тимемо, звіря́тимем |
| 2 особа | звіря́тимеш | звіря́тимете |
| 3 особа | звіря́тиме | звіря́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | звіря́ю | звіря́ємо, звіря́єм |
| 2 особа | звіря́єш | звіря́єте |
| 3 особа | звіря́є | звіря́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| звіря́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | звіря́в | звіря́ли |
| жін. р. | звіря́ла |
| сер. р. | звіря́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| звіря́вши |
