| звіря́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (розказувати відверто; довіряти) | ||
| Інфінітив | звіря́тися, звіря́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | звіря́ймося, звіря́ймось | |
| 2 особа | звіря́йся, звіря́йсь | звіря́йтеся, звіря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | звіря́тимуся, звіря́тимусь | звіря́тимемося, звіря́тимемось, звіря́тимемся |
| 2 особа | звіря́тимешся | звіря́тиметеся, звіря́тиметесь |
| 3 особа | звіря́тиметься | звіря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | звіря́юся, звіря́юсь | звіря́ємося, звіря́ємось, звіря́ємся |
| 2 особа | звіря́єшся | звіря́єтеся, звіря́єтесь |
| 3 особа | звіря́ється | звіря́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| звіря́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | звіря́вся, звіря́всь | звіря́лися, звіря́лись |
| жін. р. | звіря́лася, звіря́лась | |
| сер. р. | звіря́лося, звіря́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| звіря́вшись | ||