| | |
| зважа́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зважа́тися, зважа́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зважа́ймося, зважа́ймось |
| 2 особа | зважа́йся, зважа́йсь | зважа́йтеся, зважа́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зважа́тимуся, зважа́тимусь | зважа́тимемося, зважа́тимемось, зважа́тимемся |
| 2 особа | зважа́тимешся | зважа́тиметеся, зважа́тиметесь |
| 3 особа | зважа́тиметься | зважа́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зважа́юся, зважа́юсь | зважа́ємося, зважа́ємось, зважа́ємся |
| 2 особа | зважа́єшся | зважа́єтеся, зважа́єтесь |
| 3 особа | зважа́ється | зважа́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зважа́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зважа́вся, зважа́всь | зважа́лися, зважа́лись |
| жін. р. | зважа́лася, зважа́лась |
| сер. р. | зважа́лося, зважа́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зважа́вшись |
