| | |
| згуча́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | згуча́тися, згуча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | згуча́ймося, згуча́ймось |
| 2 особа | згуча́йся, згуча́йсь | згуча́йтеся, згуча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згуча́тимуся, згуча́тимусь | згуча́тимемося, згуча́тимемось, згуча́тимемся |
| 2 особа | згуча́тимешся | згуча́тиметеся, згуча́тиметесь |
| 3 особа | згуча́тиметься | згуча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згуча́юся, згуча́юсь | згуча́ємося, згуча́ємось, згуча́ємся |
| 2 особа | згуча́єшся | згуча́єтеся, згуча́єтесь |
| 3 особа | згуча́ється | згуча́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| згуча́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | згуча́вся, згуча́всь | згуча́лися, згуча́лись |
| жін. р. | згуча́лася, згуча́лась |
| сер. р. | згуча́лося, згуча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| згуча́вшись |
