| злічи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (порахувати) | ||
| Інфінітив | злічи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | злічі́мо, злічі́м | |
| 2 особа | злічи́ | злічі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | злічу́ | злі́чимо, злі́чим |
| 2 особа | злі́чиш | злі́чите |
| 3 особа | злі́чить | злі́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | злічи́в | злічи́ли |
| жін.р. | злічи́ла | |
| сер.р. | злічи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| злі́чений | ||
| Безособова форма | ||
| злі́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| злічи́вши | ||