| ізю́мний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ізю́мний | ізю́мна | ізю́мне | ізю́мні |
| родовий | ізю́много | ізю́мної | ізю́много | ізю́мних |
| давальний | ізю́мному | ізю́мній | ізю́мному | ізю́мним |
| знахідний | ізю́мний, ізю́много | ізю́мну | ізю́мне | ізю́мні, ізю́мних |
| орудний | ізю́мним | ізю́мною | ізю́мним | ізю́мними |
| місцевий | на/в ізю́мному, ізю́мнім | на/в ізю́мній | на/в ізю́мному, ізю́мнім | на/в ізю́мних |