| іму́щий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | іму́щий | іму́ща | іму́ще | іму́щі |
| родовий | іму́щого | іму́щої | іму́щого | іму́щих |
| давальний | іму́щому | іму́щій | іму́щому | іму́щим |
| знахідний | іму́щого, іму́щий | іму́щу | іму́ще | іму́щих, іму́щі |
| орудний | іму́щим | іму́щою | іму́щим | іму́щими |
| місцевий | на/в іму́щому, іму́щім | на/в іму́щій | на/в іму́щому, іму́щім | на/в іму́щих |
| [книжн., арх.] | ||||