| інтерди́кт – іменник чоловічого роду | ||
| (у католицькій церкві – заборона відправляння богослужінь, релігійних обрядів, що її накладав папа з метою покарання) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | інтерди́кт | інтерди́кти |
| родовий | інтерди́кту | інтерди́ктів |
| давальний | інтерди́кту, інтерди́ктові | інтерди́ктам |
| знахідний | інтерди́кт | інтерди́кти |
| орудний | інтерди́ктом | інтерди́ктами |
| місцевий | на/в інтерди́кті | на/в інтерди́ктах |
| кличний | інтерди́кте* | інтерди́кти* |
| [іст.] |