| | |
| іритува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | іритува́тися, іритува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | іриту́ймося, іриту́ймось |
| 2 особа | іриту́йся, іриту́йсь | іриту́йтеся, іриту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іритува́тимуся, іритува́тимусь | іритува́тимемося, іритува́тимемось, іритува́тимемся |
| 2 особа | іритува́тимешся | іритува́тиметеся, іритува́тиметесь |
| 3 особа | іритува́тиметься | іритува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іриту́юся, іриту́юсь | іриту́ємося, іриту́ємось, іриту́ємся |
| 2 особа | іриту́єшся | іриту́єтеся, іриту́єтесь |
| 3 особа | іриту́ється | іриту́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| іриту́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | іритува́вся, іритува́всь | іритува́лися, іритува́лись |
| жін. р. | іритува́лася, іритува́лась |
| сер. р. | іритува́лося, іритува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| іритува́вшись |
