| | |
| канонізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | канонізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | канонізу́ймо |
| 2 особа | канонізу́й | канонізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | канонізува́тиму | канонізува́тимемо, канонізува́тимем |
| 2 особа | канонізува́тимеш | канонізува́тимете |
| 3 особа | канонізува́тиме | канонізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | канонізу́ю | канонізу́ємо, канонізу́єм |
| 2 особа | канонізу́єш | канонізу́єте |
| 3 особа | канонізу́є | канонізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| канонізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | канонізува́в | канонізува́ли |
| жін. р. | канонізува́ла |
| сер. р. | канонізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| канонізо́ваний |
| Безособова форма |
| канонізо́вано |
| Дієприслівник |
| канонізува́вши |
