| каракува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | каракува́тий | каракува́та | каракува́те | каракува́ті |
| родовий | каракува́того | каракува́тої | каракува́того | каракува́тих |
| давальний | каракува́тому | каракува́тій | каракува́тому | каракува́тим |
| знахідний | каракува́тий, каракува́того | каракува́ту | каракува́те | каракува́ті, каракува́тих |
| орудний | каракува́тим | каракува́тою | каракува́тим | каракува́тими |
| місцевий | на/у каракува́тому, каракува́тім | на/у каракува́тій | на/у каракува́тому, каракува́тім | на/у каракува́тих |