| | |
| клинцюва́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | клинцюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | клинцю́ймо |
| 2 особа | клинцю́й | клинцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | клинцюва́тиму | клинцюва́тимемо, клинцюва́тимем |
| 2 особа | клинцюва́тимеш | клинцюва́тимете |
| 3 особа | клинцюва́тиме | клинцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | клинцю́ю | клинцю́ємо, клинцю́єм |
| 2 особа | клинцю́єш | клинцю́єте |
| 3 особа | клинцю́є | клинцю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| клинцю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | клинцюва́в | клинцюва́ли |
| жін. р. | клинцюва́ла |
| сер. р. | клинцюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| клинцьо́ваний |
| Безособова форма |
| клинцьо́вано |
| Дієприслівник |
| клинцюва́вши |
