| когу́тячий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | когу́тячий | когу́тяча | когу́тяче | когу́тячі |
| родовий | когу́тячого | когу́тячої | когу́тячого | когу́тячих |
| давальний | когу́тячому | когу́тячій | когу́тячому | когу́тячим |
| знахідний | когу́тячий, когу́тячого | когу́тячу | когу́тяче | когу́тячі, когу́тячих |
| орудний | когу́тячим | когу́тячою | когу́тячим | когу́тячими |
| місцевий | на/у когу́тячому, когу́тячім | на/у когу́тячій | на/у когу́тячому, когу́тячім | на/у когу́тячих |
| [діал.] | ||||