| колі́нчений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | колі́нчений | колі́нчена | колі́нчене | колі́нчені |
| родовий | колі́нченого | колі́нченої | колі́нченого | колі́нчених |
| давальний | колі́нченому | колі́нченій | колі́нченому | колі́нченим |
| знахідний | колі́нчений, колі́нченого | колі́нчену | колі́нчене | колі́нчені, колі́нчених |
| орудний | колі́нченим | колі́нченою | колі́нченим | колі́нченими |
| місцевий | на/у колі́нченому, колі́нченім | на/у колі́нченій | на/у колі́нченому, колі́нченім | на/у колі́нчених |
| [діал.] | ||||