| | | | |
| кругойду́чий – прикметник | | | | |
| | | | |
| (який рухається або розташований по колу) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | кругойду́чий | кругойду́ча | кругойду́че | кругойду́чі |
| родовий | кругойду́чого | кругойду́чої | кругойду́чого | кругойду́чих |
| давальний | кругойду́чому | кругойду́чій | кругойду́чому | кругойду́чим |
| знахідний | кругойду́чий, кругойду́чого | кругойду́чу | кругойду́че | кругойду́чі, кругойду́чих |
| орудний | кругойду́чим | кругойду́чою | кругойду́чим | кругойду́чими |
| місцевий | на/у кругойду́чому, кругойду́чім | на/у кругойду́чій | на/у кругойду́чому, кругойду́чім | на/у кругойду́чих |
| | | | |
| [поет., рідко] | | | | |
