| кульмінува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | кульмінува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | кульмінува́тиме | кульмінува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | кульміну́є | кульміну́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кульміну́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кульмінува́в | кульмінува́ли |
| жін. р. | кульмінува́ла | |
| сер. р. | кульмінува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кульмінува́вши | ||