| | |
| кумува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кумува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | куму́ймо |
| 2 особа | куму́й | куму́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кумува́тиму | кумува́тимемо, кумува́тимем |
| 2 особа | кумува́тимеш | кумува́тимете |
| 3 особа | кумува́тиме | кумува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | куму́ю | куму́ємо, куму́єм |
| 2 особа | куму́єш | куму́єте |
| 3 особа | куму́є | куму́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| куму́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кумува́в | кумува́ли |
| жін. р. | кумува́ла |
| сер. р. | кумува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кумува́вши |
