ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment Андрій Ананьєв посміхнувся, і враз обличчя його стало серйозне, хоча в очах пробігла хитра іскорка.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Може, іскорка й вашого серця спалахує в тім розпачливім змаганні людської істоти, приреченої на смерть, але бунтуючої – проти всього: проти неминучости, проти світу, проти…
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment – Дожидають… На мить у його очах блимнула здорова, ясна іскорка, та вона не довго могла втриматися в палаючих зіницях і розповзлась, мов її спопелило.
УГАРОВ Григор – Невидимий риф Posted on by / 0 Comment Схожа на краплинки хвиль, що розбиваються об корабель і виблискують сріблястими іскорками, така завширшки, як веселка після теплого дощу, смуга подекуди ширшала і яскравішала, а подекуди майже зникла у вранішній півсутіні.
АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів Posted on by / 0 Comment Вдалині промайнула голуба іскорка, стрибнула вгору, впала вниз, зустрілася з червоною, синьою, зеленою… Вже їх сотні, тисячі цих різнобарвних, як коштовне каміння, що стрибали вгору і вниз, у всі боки, іскорок.
ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment У глибині душі навіть раба жевріє іскорка гордості, самопошани, байдуже, що та гордість не виявляється назовні в діях.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки Posted on by / 0 Comment Мати була струнка жінка з ніжною шкірою, золотистою косою, викладеною на голові, як тіара, й очима кольору глибокої прохолодної води в каналі, там, де вона тече у тіні, майже пурпурова, з бурштиновими іскорками.
БРЭДБЕРИ Рэй – Марсіанська хроніка Posted on by / 0 Comment Мати була струнка жінка з ніжною шкірою, золотистою косою, викладеною на голові, як тіара, й очима кольору глибокої прохолодної води в каналі, там, де вона тече у тіні, майже пурпурова, з бурштиновими іскорками.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Мурашкова глянула на його, на повні губи, і в неї очі заграли, сипнули іскорками.
БАРКА Василь – Жовтий князь Posted on by / 0 Comment Коли зморений хлопець, відпочиваючи, дивився вгору, тоді на густо-густо синьому тлі неба, засіяного невстижимими іскорками з сонця, вирізьблювалася колоскова численність, мідясто-рудава і рясна, рясна!
