Skip to content Та навіть коли людина збагне весь жах війни, вона однаково не може нічого зарадити, бо їй тьмариться розум. …
Не дай їй померти, боже. …
О боже, боже, боже, заклинаю тебе, не дай їй померти. …
Милий боже, не дай їй померти. …
Боже, боже, боже, не дай їй померти. …
Прошу тебе, милий боже, не дай їй померти. Тому й не став чинити опору, боявся потривожити Тетяну, поцілував їй руки, пішов не озираючись. …
Тетяна шепотіла щось про те, що вона його тепер нікому не віддасть, нікому не покаже, сховає, бо в нього син, бо тепер він належить тільки їй, немає нарешті того клятого Назарька, від якого все лихо, тепер все буде гаразд, тепер… «Води їй по коліно: бо п’яненька, Дарма, що зморщилась і зсохлась, як опенька.» — …
Не кожну п’ятінку постом постила, Не кожне свято приносами штила… Ой, чи не тим же я дочку мою згубила!» V І, впавши ниць, хрестом стара лежала, Стогнала стиха, мов уже кінчилась, І, як листок осінній, трепетала: Бо їй Пречиста в омряці з’явилась.