Результати пошуку слова: Їй-бо
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол
Гарна дівка, їй–бо, гарна! … Там сили покинули його, він сів, простягнувши ноги, намагаючись обіпертися ними об протилежну стінку, щоб хоч якось утримати рівновагу, сів просто на мокрий хідник, бо вода вже давно пробралася й сюди і хлюпалася дужче й дужче, затікала в каюти, забризкувала потроху все, що їй траплялося на путі.
Володимир Дрозд – Катастрофа
А в свята він лишався наодинці з собою, не забути: образ гарячого млистого неба — символ його самотності, а земля не дає затишку, земля не приймає його, бо він трохи неземний, він не належить лише їй, він належить і небу, він більше належить небу, аніж землі, — … А його голос одразу змінився, соловейком, їй–бо…)