Skip to content Якби вона не мала сумніву в Жюльєновій любові, її доброчесність, мабуть, дала б їй сили боротись проти нього. …
Жульєн побачив, що розумні міркування не тільки не заспокоювали пані де Реналь, а, навпаки, дратували, бо їй здавалось, що це диявольська мова. …
Жульєн був дуже радий цьому, бо не знав, що їй казати. Совєтська влада, казав він, не зацікавлена в переслідуванні амнестованих, бо їй потрібні саме такі, як ви, мужні люди. …
Ганнуся не стільки від болю, як від страху, вхопилася обома руками за живіт, бо їй здалося, що якась стороння сила тягне його донизу, відриває її живота від неї, тягне назовні всі її нутрощі. Чує Мотря, та боїться озирнутись: їй чогось соромно, страшно. …
вже не б’є, плаче… Страшно їй, щоб, бува, не позивав Бородай… Оришка вмовляє Чіпку, а Чіпка тільки понуро дивиться, мовчить, мов йому в рот води налито… Так і зостався дома зимувати. …
їй–богу, покину!.. …
їй–богу, добре! Але Нітагер, якому війна потрібна, як рибі вода… Але начальники найманого війська, які лише у війну стають помітними в нас… І наша знать, якій здається, що війна покриє її борги фінікійцям, а їй принесе багатство… – …
Я відчуваю, що ця боротьба наближається, і мучусь, бо такий черв’як, як я, не може їй запобігти. 