Результати пошуку слова: Авжеж

–  Авжеж… Я буду уважною… – … –  Авжеж, професоре, – … А коли нікого не буде, проникни досередини й зітри всі дані з його комп’ютерів… Потім заклади кілька бомб і прямуй до будинку сто вісімнадцять… Авжеж, я знаю чий він. … –  Авжеж, – … –  Авжеж, розумію, – …  Авжеж, – … –  Авжеж, – … –  Авжеж, вони бажали вам тільки добра, –

–  Авжеж!  … –  Авжеж, – … –  Авжеж, – … –  Авжеж, – … –  Авжеж, хліба, тістечок, тортів!..  … –  Авжеж, – … –  Авжеж, синку, – … –  Авжеж, синку, – … –  Авжеж, – … –  Авжеж, хоча й не першосортний, та все ж таки тютюн. … –  Авжеж, але вода, розкладена на частини, – … –  Авжеж, – … –  Авжеж. … –  Авжеж, тільки б доброго вітру, –

Тато зiтхнув, i менi стало шкода його – авжеж, нелегко йому полишати рiдне село, де вiн народивсь i прожив усе життя своє, оцей двiр полишати з лелечим гнiздом на сухому берестi, криницю, садок яблуневий (яких тiльки сортiв тут нема!), … – авжеж, клоун. … –  Авжеж. … –  Авжеж. … Авжеж.

— Авжеж варт. … — Авжеж. … Авжеж, авжеж, така спека надворі, що навіть кури з-під плота не вилазять — кубляться – і скоса зиркує за Грицьком. … І як не підходив Грицько до дівчини, вона відповідала коротко: еге, да, ні, авжеж — і схиляла низько голову. … — Авжеж, безсовісні. … — Авжеж, було б за ким… На добраніч!

Ага… так-так… авжеж… звичайно… Котька стояв, втупившись у підлогу, і не наважувався підняти на неї очі. … «Авжеж, – … Авжеж! … – Авжеж, простоїть! … – Авжеж… Хто б не переживав на її місці…» Тепер Аллочку вже зовсім не бентежило недоброзичливе Любине ставлення. … – Авжеж! … Авжеж… авжеж, –

–  Авжеж, ваша королівська величносте, так само відповідає дійсності й те, що Гомос запихає до цього отвору різні речі, а потім нижньою частиною голови, прикріпленою до верхньої завісками, рухає так, що ці речі подрібнюються, і він їх утягує всередину. … –  Авжеж, авжеж!  …  Авжеж! 

–  Авжеж!  … –  Авжеж!  … –  Авжеж!  … Авжеж, то був Гандальф – тільки тепер їм ніколи було розпитувати чарівника, як він туди потрапив. … Авжеж, авжеж – коли останній раз ходили туди й коли скрутили в’язи тому клятому малому пискунові. … Авжеж, так воно й було! … Це хід до запасних дверей, авжеж.

– Авжеж хочемо, – … – Авжеж, – … Коли ви спитаєте мене, чи вірю я в те, що речі, які служать людям, мають душу, то я відповім: авжеж, вірю. … Авжеж! … – Авжеж. … – Авжеж! … – Авжеж. … – Авжеж, – … – Авжеж, – … – Авжеж, Семе, – … – Авжеж буду. … – Авжеж, авжеж. … – Авжеж, ваша дружина, я її пригадую. … – Авжеж, я пригадую.