Результати пошуку слова: Аж от

Остап ВИШНЯ – Самостійна дірка – Усмішки, фейлетони

Posted on by / 0 Comment

Виходить, отже, що верховних аж два: гетьманич Данило і фюрер Бандера? … Перед отаманом продефілірувало аж одинадцять чоловіка немоторизованої піхоти, прогарцювали верхи на осинових кілках два чоловіка кавалерії, а ззаду йшов пушкар з бузиновою пукалкою – це самохідна артилерія.

СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями

Posted on by / 0 Comment

От баня, так баня, аж три пота зійшло, єй-богу! … Спасибі, я не вживаю; от нюхати, то друге дєло, аж ніс тремтить… Ну та й та-бака ж у нашого дячка, скажу вам, і чорт його зна, що він кладе туди? … Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали!

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Отже, стадо велетнів бурого кольору з довгим шорстким волоссям та такими ж гривами рушило до берега та так завзято припало до води, що аж її рівень у затоці понижчав. … Уламр на радощах аж підскочив: отже, їм тепер знову вільна воля! … Аж тут в отворі забовваніла висока Унова постать.

ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр

Posted on by / 0 Comment

Тютюновий дим мені аж нітрохи не заважає, навіть навпаки – створює своєрідну атмосферу. … Отже, свої гроші отримує не дурно. … Коли отямився, не міг навіть згадати, хто він та де жив і що робив перед війною. … Іноді він аж гримотить! … Отож я спокійно кажу: – … Вашек стискає кулаки, аж суглоби побіліли.

Четверта заповідь – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

По обом бокам були в буді отвори, заслонені полотняною завісою. … У той час верталися зі Львова університецькі студенти, тому-то Берко виїхав по них аж двома возами відразу. … Аж вернулася пані Підліська з міста. … — От зараз нині побачитеся з батьком. … "От показав ріжки? … — Ото-ж послухайте.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол

Posted on by / 0 Comment

…той був важкий, а потім ще й зумів поправити чудернацького козирка, що трохи скособочився, і сяйнув на капітана такою щирою й безтурботною юнацькою усмішкою, аж той відразу отямився, кліпнув на Яковенка, мов на чудо, що виринуло з морського дна, і вперше за час шторму вимовив слово, яке зрозумів і Яковенко і яке відкрило йому весь…