Результати пошуку слова: Анна

Анна, його жiнка, молодиця, лiт 25. … Анна i Настя пораються коло печi. … ЯВА ПЕРША Парубки, дiвчата, Анна i Настя. … Анна (вiд печi). … Анна. … Анна (глядить до вiкна). … Анна. … Живеш, як у бога за дверми… Анна. … Анна (зiтхає). … Анна (махає рукою). … Анна (кидається мов ужалена). … Анна (живо). … Анна.

Там, у стодолі на снопах, забула волічку12[12], яку подарувала їй старша о кілька років від неї товаришка Анна, наймичка з двора. … Що скаже Анна?.. … Що скаже Анна на таке? … Здавленим віддихом дивилася Анна на нього. … Анна знов стояла на своєму місці. … Анна лишилася сама на місці.

анна́мський – прикметник відмінок однина множина чол.

…анна́мцеві, анна́мцю анна́мцям знахідний анна́мця анна́мців орудний анна́мцем анна́мцями місцевий на/в анна́мцеві, анна́мці, анна́мцю на/в анна́мцях кличний анна́мцю анна́мці [іст.]

аннамі́тський – прикметник відмінок однина множина чол.

анна́мка – іменник жіночого роду, істота (в’єтнамка) відмінок однина множина називний анна́мка анна́мки родовий анна́мки анна́мок давальний анна́мці анна́мкам знахідний анна́мку анна́мок орудний анна́мкою анна́мками місцевий на/в анна́мці на/в анна́мках кличний анна́мко анна́мки [іст.]

аннамі́т – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний аннамі́т аннамі́ти родовий аннамі́та аннамі́тів давальний аннамі́тові, аннамі́ту аннамі́там знахідний аннамі́та аннамі́тів орудний аннамі́том аннамі́тами місцевий на/в аннамі́тові, аннамі́ті на/в аннамі́тах кличний аннамі́те аннамі́ти [іст.]

Разом з нею жили спочатку й обидві її дочки – Зоя й Анна. … На десятому році менша її дочка Зоя померла, і з нею залишилась одна Анна. … – запитувала перелякана дочка Анна. … Хіба могла дівчинка Анна знати, що промине багато літ і вона поїде до далекої Русі, потрапить у Херсонес, а далі в Київ?

Анна́м – іменник чоловічого роду (кол. … назва В’єтнаму) відмінок однина множина називний Анна́м родовий Анна́му давальний Анна́му, Анна́мові знахідний Анна́м орудний Анна́мом місцевий на/в Анна́мі, по Анна́му кличний Анна́ме* [іст.]

анналі́ст – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний анналі́ст анналі́сти родовий анналі́ста анналі́стів давальний анналі́стові, анналі́сту анналі́стам знахідний анналі́ста анналі́стів орудний анналі́стом анналі́стами місцевий на/в анналі́стові, анналі́сті на/в анналі́стах кличний анналі́сте анналі́сти