Результати пошуку слова: Ану-ну

Ну, хлопці, перемовилися словом, побачилися? … Ну, а крім того… Та ви ж з дороги, то спершу як слід відпочиньте. …  Ну що ви! … Ну, дозволь мені, тату! … Ану, шибеники джунглів, бігом до машини.

Ну та що ж, продадуть її роботу й без неї. … — а дехто й навпрошки бухав — ну, то коли вже погуляємо на весіллі, чейже Маркіян не поскупиться для одинака, — … а може, ти, чуєш, відьма — ану покажися, чи маєш хвоста, — … ану тебе, навіжена, пусти, задушиш!

— Ну, що тобі?! — … — Ну? … Одним словом, усе, що погані нахили розвинули в тих людях суєтного й зайвого, відняла тепер у них учителька-нужда”. … …зустрітися поглядом з сокольником: ану ж запримітить, як лихоманкове зблискують їй очі, ану ж попередить сторожу!

«Ну і що? … Стоячи на ґанку, Волинський стежив за знущанням, примовляючи: «Ну, як, негіднику, будеш ще віршики складати?» А потім велів кинути поета до карцера. … – Ану ж сюди його негайно.

Широкоплечий і низькорослий коваль виступив із чорного нутра кузні, став на порозі і надчікував. …  Ну що ти від мене хочеш іще? … – Ну, ще-бо трошки! … Ану, звісти-но, чоловіче, хочеш вмерти чи станеш монастирським холопом? … Ану присвіти! … Ану завдайте! … – Ану хай інші це потвердять!

— Ну, а віолончеліст? … плескувата скринька з аршин завдовжки та завширшки із скляною покришкою; вона містила в собі нумізматичні рідкості Антона Карловича. … Ану, ходімо, це буде краще за літературу. … Ану-лишень, — … — Ану, Натусю, тепер твоя черга, провадь далі!

–  Ну ж бо, серце!.. … –  Ну вже, ну! … –  Ну, хороший же вiн справдi? … –  Ну, ось вже весiлля недалечке, – … –  Ну, добре, – … –  Ну, бувай же здорова, Марусе!  … Нема, як то бува часом, чоловiк i жiнка гостей вiтають: "Ану, чоловiче, внеси з комори, що там!" –

Ну, як мені, чи гарно у парчі? … Шевченко);Ой ну,люлі далюлечки, Шовковіїда вервечки[…] … Прислав нунк нас. … Коцюбинський); Ну що за стук, за гомін чую? … …людини; це оригінальні, стилістично виразні, модально й емоційно активні слова (агов, ану, ах, бам, вйо, гайда, киць-киць, о, ой, пхе, у-у-ух, хм).

Тілько по його селах чогось сумно та нудно. … –  Ану, годі тобі! … –  Ну, Федоре,- сказав він,- ти тепер іди додому та справляй свої діла, а я з неділі накажу, щоб задля тебе хату будували. … –  Ану, Федоре, панів куме! … Ану, ходімо та подивимося, як вона буде шкобертати,- казали одрадяни й собі за машиною сипнули в поле.

— Ну, добре, — … "Ану, Свириде, почоломкаймось!" — … — Ну… … Бувало, як свисне: "Ану, Розбій! … Ану, Швидка!" — … Ну, то слухай. … — Ану, пане Хомо, вже й нам пора рушати до покійниці, — … Ну, вихилив чарку, — … А страхи такі трапляються, що й ну… … Ну що ж, погуляли добряче, пора й додому.