Результати пошуку слова: Ану-ну

Ну, що я з вами тепер робитиму? … – Ну то що, довго будемо в мовчанку грати i марнувати дорогоцiнний час вiдповiдальних працiвникiв? … Ану, хутенько ховайся за моу крила, щоб Всевидющий не побачив… А з неба уже гримить Гучномовець: – … Ну, це вже моя турбота, – … – Ану, розiйдись! … – Ану, паняйте у музей!

Чув, як кров починає нуртувати в жилах гаряче й молодо. … Все єство, все нутро Ягничеве волало проти того, що його зараз вивертають навиворіт. … Прийняли, видно, Ягнича за сторожа конторського, бо тільки став наближатись, почулось між ними: «Ану спитаєм цього довгожителя…» … — Ану покажись!

– Були знаки… Ну, якщо це так, рушайте не зволікаючи. … Ну, чи готовий ти присягнути мені на вірність? … Ну звичайно: зробив усе, що міг! … Ну, гаразд. … Ану, підійди-но! … Ану, підійди сюди, Хобе Скирдинг! … – Ану, хлопці, візьміть його!

Ну, щоб люди не подумала, що я божевільна. … – Ну що, про сюрреалізм все? … Тобі, мабуть, від всього цього стає страшенно нудно. … І вже там її наздогнав приступ нудоти. … Ану, признавайся! … Ану признавайтеся, а то зараз задушу.

Ну, та дарма. … ну, натури, або природи, – … то, викликавши, схоплять її за коси й тут же – нунунуну!  … «Ну чого? … Нуте, будь ласка. … Ставши на сьому, він вирік: «Ану, пане Трохиме! … – А нуте, нуте, хто се там співає?  … Нічого більшого, як жінки, ану ж поговори з ними! … Ану будувати новий, та ще який?

– Ну,- не дуже чемно промовив хлопець. … – Ги-ги-ги… Ну й спритний, мать твою… бог любив! … Ну то й що – випили, але ж співають як! … – Ану, Сандомир, давай за мною! … – Ну, одним словом, мені для діла треба. … Ану, сідай. … – замахнувся знову Мазур, але не вдарив.- Ану додому! … – Ану ще раз скажи! … Ану додому! … Ану марш на кухню!

«Ну-бо, хлопці, поспішімо, На той спорний грунт ходімо! … Ну, пішов він до Микити, Той, бач, мав його навчити Тропарів і кондаків. … «Ну,- тут дітям я говорю,- Воля, діти! … Яць скакав поперед мене, Мов дитя новохрещене, Мов дразнив: «Ану, злови!» Аж мені так стало млісно, Що я хап його, й незвісно, Як він став без голови.

Нурт грізних І величних звуків різко вдарив по нервах, і Микола наказав: – … Ну, в добрий час, друзяко! … Та все складалося само собою – ну от і добре. … –  Ану, ану… Дуж-же цікаво. … Ану, хутчій додому!

–  Ну, і де ж та ластівка? … Шумувало в ній та пінилося, начебто сік той із трави й листя, що його випили тварини за день, ще й досі нуртував. … –  Ану-но, подивись, чи немає в мене чого на оці? … – Ану вилазь! … – Ану, перелякай! … “Ану, хлопці! … –  Ану, сину, – … – Ану-но бацни його! … – Ану-те, ниточки!… –

Якусь хвилину постояв, а потім поволі попростував до високих позолочених дверей, обабіч яких на чатах стояли два чорнолиці велетні-нубійці. … — Ану, глянь, брате, чи це не те, що ми шукаємо? … — Ану націдіть панові пару кухлів!