ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ
Ніде не виднілося ані клаптика суші, за яку можна було б зачепитися якорем і приземлитися. … Проте ніде не виднілося ані п’яді землі. … Принаймні він сидів тихо й нібито був радше здивованийт аніж пригнічений. … – Ніде немає ані балки, ані рову, щоб якось вибратись на берег. … Ніде ані: душі! … Ніде ані душі.