Результати пошуку слова: Ані-ні

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Ані цар, ні смерть не може серцем людським володіти!» Проказавши гостро серцю скарги ці і ці прокльони, Він дари свойого сонця – перли вийняв із скарбони, Що були їй за оздобу, за красу її корони; Цілував він їх, проливши сльози чисті, як віссони. … Не згадав купець, напившись, ні корану, ані Мекки!

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

Ні зір, ні місяця, ані тополь високих…» … Коли ж вони, ці люди, відмовляться стріляти в страйкуючих або, ще краще, повернуть зброю проти спільного ворога — тоді вже нічого не вдіють ні цар, ані герой. … Знаю тільки, що Леся ні свята, ані весілля жодного не минала — все слухала та примічала усе.

КАНН Мария – Блакитна планета

Posted on by / 0 Comment

Але нікому ані слова. … – Сьогодні немає ні галушок, ані пиріжків з сиром, сама шинка з картоплею та морквою. … Не слухай матері, Агнешко, і не бійся ні мене, ні риб, ані річки. … Не бачила ні землі, ані неба з його далекими дивними світами. … Він не торкався його ні рукою, ані гирлигою, отим-то Юн не дістав сигналів.

МАТІОС Марія – Нація

Posted on by / 0 Comment

Жодна відьма, ані чортиця, ані упириця, ні інша нечисть не залізуть уночі до корови й не зіп'ють її молоко, коли у дворі є осиковий прут. … Ані ніц. … У серці Буковини вже давно не гастролюють ні Рубінштейн, ані Лисенко, ні Ліст. … Де не ночував ні в одному оці Ні сон, ані плач. … Ані плач, Ні сон.

Стендаль – Червоне і чорне

Posted on by / 0 Comment

Спочатку Жюльєн мало не задихався від почуття зневаги, але нарешті він відчув жаль: адже батькам більшості його товаришів, мабуть, не раз доводилось, повернувшись увечері взимку до своєї халупи, не знайти там ні хліба, ні каштанів, ані картоплі. … 3 часу церемонії в Бреле0 він ніколи не сказав йому ані слова.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Вискочивши надвір, Жак збаламучено сів на поріг і, хоча всередині не було ні спеки, ані духотняви, утер з чола піт. … Вагони стояли серед поля, що простиралося з одного боку і з іншого — ні деревця, ні жердини, ні станційної будівлі, ані бодай повітки.

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Завернула звільна, неначе невидимою, зростаючою міццю силувана, голову знов просто в синявий, освітлений напрям, де на полях, що знижувалися, темнілися тепер оази лісів… Дивилась туди хвилю вигребущими, заляканими очима, з болісно зморщеними бровами, не звертаючи ні погляду, ні голови ані на хвилиночку від того місця.