Ольга Кобилянська – Через кладку
А зате діти їх, сини й доньки, були якісь полохливі, з нахилом чи не до артизму, і як мені тоді видалось, замкненої, недоступної, зарозумілої вдачі, за винятком одної доньки. … Чистий артист! … — О, для «містично-артистичного розуму» це безперечно вистарчало би, — … закинув я, а в душі подумав: «Ти ж аристократ», а по хвилі додав: —