Skip to content — Ахтунг! …
— Ахтунг!! …
— Ах, це ти, Орлюк?.. …
— Ах, ви подивіться, який велетень! …
Ах, який юнак! …
Ах, батьку! …
Ах, ти ж, кажу, розтуди твою, грабіжнику, злодюго! …
Ах, ці німці, оті дикі мадьяри! …
— Ах, сучий сині Уб'єшся к чортам! – Ах, дорогий колего, – …
Ах, ви захоплюєтеся своїм Хрещатиком? …
– Ах, я й забула, що ви тут головний, спец… знавець, – …
– Ах, я забув: ви не курите. …
Ах, отут? …
Ах, як хотіла б вона, щоб надяг їй хтось залізний обруч послуху, вирвав її з непевності, змусив до чогось! …
– Ах, гарна буде церква! – Ах, це ви, – …
– Ах, як йому, цьому фоячкові, смачно, – …
"Ах, коли б я, старий шкарбуне, міг дати тобі зо два ляпаси", – …
Надпоручника Лукаша, однак, не цікавило це лоскотливе свинство, бо взятий напрокат театральний бінокль не був ахроматичний, і замість стегон він бачив лише якісь рухливі фіолетові плями. Дивився-дивився Iван Михайлович на татове майстрування, ахав–ахав, руками сплескував, а тодi: – …
А коли на нього не звертали уваги, вiн зненацька, нiби ненароком, заляпував сюртук якомусь перехожому, голосно, скрикував: "Ах, пардон, пардон! …
– Ах, ця менi публiка! …
Ах, так! Ах, коб я був музикантом І тоном рядити умів, То я б твої сльози перлові На музику всі перевів. …
Ах, знаю, знаю! …
Ах, Мов сон чарівний, мов яка неземна Поява, ціль, бажання всіх людей, Мов квітка з раю – стала перед ним Та дівчина, напів іще дитя, А вже і вповні женщина. …
VII Ах, як же радо в житті значимо собі лінію просту! Ах ти ж, лайдачко, се ти його отруїла! …
Ах і ти ж невірнице, перелюбнице така! …
Ах ти ж, ледащице невірна, ти таки прийшла, думала, що й справді я піду на те, щоб ошукувати свого пана! …
Ах ти ж негіднице така, ще й світло погасила. …
Ах ти, невірнице, що ти коїш? …
Ах ти ж, латриго нещасний, так от що ти мені витворяєш?