Результати пошуку слова: Ах

Ах!.. … — Ах, пся-віро… хлоп проклятий! … — Ах, це ви, пане Янушу? … — Ах, ти, іудина душе! … — Ах ти, іудина душа! … — Ах, у мене стільки думок у голові! … — Ах, Іване… він такий лютий, такий страшний… як примара… Сю ніч він навіть погрожував ножем!..

 Ах, сеньйоре Самсонов! … –  Ах, це ви, сеньйоре!  … – Ах, сеньйоре, куди ж ви йдете? … Люди ахнули. … –  Ах, сеньйори… – … –  Ах, сеньйоре, вона не могла сказати жодного слова, відколи ми привезли її з “Голіафа”. … –  Ах, он воно що!  … Ах, докторе Коельо!

Ах, так, — … — Ах, перепрошую, — … — Ах ти, собачий сину! … Ах, скільки крові проллється! … Ах, краще б він не з'являвсяі Або ж зупинився б десь у полі… … — Ах, Менжинський, МенжинськийІ Чому ж ти запізнюєшся? … — Ах, Менжинський, МенжинськийІ— Скрушно хитав головою Собеський.

Зал охав і ахав, слухаючи про те, як вони потрапили на Марс. … – Джоне, ах ти ж, бісів сину! … Ах ти ж, гультіпако! … Ах так, Пайкс. … Ах, – … – Ах! … Ах ти ж, несусвітний дурню!

Зал охав і ахав, слухаючи про те, як вони потрапили на Марс. … –  Джоне, ах ти ж, бісів сину! … Ах ти ж, гультіпако! … Ах так, Пайкс. …  Ах, – … – Ах! … Ах ти ж, несусвітний дурню! 

Десь так: «гар-р-р-ах! … гар-р-р-ах!» – … – Ну, бо як прокинеться Юлій Любиказка, то подумає, що то хропе хатній цап, а як прокинеться хатній цап, то подумає, що то Юлій Любиказка, а я знатиму, що «гар-р-р-ах» – … гар-р-р-ах» і «гар-р-р-ге-ге-ге» не легше, ніж таблицю множення»,-

 Ах, харашо-то как, друзья моі! … Поручник Калюжний провів пальцями по струнах, трохи їх підладнав і заспівав хрипкувато-солодким голосом: Ах, зачем ти меня целовала, Жар безумний в груді затая, Ненаглядним меня називала І клялась: я твоя, я твоя! … Ах, да! … –  Ах!!! … Ах, молодці!

–  Ах ти ж гидка розваліна!  … –  Ах ти ж брудна стара кошолка!  … Якийсь безумний стиль, суцільні «ахи» та «охи» і таке інше ге. … Вона весь час тяжко зітхала: «Ах–ах–ах!» –

Викладачка античної літератури саме заливалася про щит Ахілла. … Тобто в живі очі він переважно розмазував мене по стіні і вічно повторював ах ти, інтеліґенте гнилий. … Ми тоді читали передрукованих на машинці Ахматову, Пастернака і елегію Цвєтаєвої до Рільке. … Ах, я забув сказати, що то було заняття з холостими патронами.

«Ах, точно, – … Ах ви ж, байстрюччя! … Ах ти ж шльондро, ти курво отруйна! … Я бачив тебе на нашому трохимбрідському возику і, ах, ти виглядала так непересічна. … Я лише хочу піти додому, я знаю, що батько чекає мене… Ах ти знову за своє, брехлива сучко! … Ах ти ж малий розпутник!» –