КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Сумувавши, пішов він назирцем за Марусею і бачив, що вона аж поки ввійшла у другу вулицю, то аж тричі оглядалась, – … Далі осміливсь якось-то спитати Марусю (бо, бачивши, що вона усю дорогу мовчала, думав, певно, що вона на нього сердиться) та й пита: – … як, не бачившись з Василем неділю або, може, нехай бог боронить!