БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Байдужий і холодний, до краю втомлений, без надій і без віри, він провів ніч сам на сам із своїми понурими думками. … Заходила інша… І так без кінця. … йшли й ішли шляхом без кінця. … Весь час Максим ішов навпростець, тримаючись середини поміж двома шляхами, якими повзли без кінця колони машин, танків, мотоциклів, –