АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Тут билося серце вічності. … У голові порожньо, все тіло відмовлялося служити, навіть, здається, не билося серце.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment …битися вийняте з грудей людське серце' І коли вже й секундомір у нього в руці зупинивсь, і сам він здох, а серце дівоче, ніби самій природі наперекір, усе билося й билося…
АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів Posted on by / 0 Comment Павликів шолом ледве піднімався над водою, і з серцем, що швидко билося, хлопчик повернув голову і краєчком ока подивився назад. … Безперервне «ура» розкочувалося з кораблів по спокійній поверхні моря, билось об скелі та бетон Руського острова, долинало до прибережних сопок і поверталось назад.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment У спазматичних, конвульсійних риданнях билося й трепетало тіло. … Серце билося невиносно.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment билося в моїй головi в такт ударам. … билось двоє: один Я рвався вперед, а другий Я не мiг його нiяк наздогнать.
Юрій Андрухович – Перверзія Posted on by / 0 Comment сонце било нам в очі, скелі летіли обабіч автостради, а проте всюди були придорожні знаки людського перебування: міст над потоком, капличка, корови в травах, Божа Матір, зруйнована…
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда Posted on by / 0 Comment Мерзенне чудо се стояло І било під двором в клепало, Як в панських водиться дворах; Обмотана вся ланцюгами, Гадюки вилися клубками На голові і на плечах.
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Гілля било його по руках, шарпало одіж, але він біг і біг, аж поки не спіх за ним табірний гомін, –
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment І це її живе, гаряче тіло билось, вигиналось, дряпалось у його руках?! … Билося за те, щоб бути ситим, щоб мати «жуйку», щоб лизати своїх дитинчат і обнімати самиць-самців.
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment – смiхом протупотiла навперейми, мигнули, як за склом, змруженi проти сонця юнi вiї, пшенична воскова спiлiсть оголених ший i розколиханих ходою рук, мигнула думка: ще вас, зайчата, не било, –
