Результати пошуку слова: Би

– і попивають собі чорну каву, хоч би хни! … Яковенко теж міг би розповісти про себе що-небудь смішне. … Багато додалося солдатів, що попадали в оточення (їх ще й досі звуть «оточеннями» всі ті, кого слід би по справедливості називати «втікачами»). … Ординарець упав, і Петренко-Дмитренко бив його, поки розтовк юнакові голову на лемішку.

Немало довелося докласти зусиль, щоб переконати моїх любих батьків відпустити мене в далеку подорож; та коли я сказав батькові, що він би ніколи не став справжнім капітаном, аби довіку плавав у прибережних водах, батько признав мені слушність і дав згоду. … Чи мав би ти з того користь?

Наприклад, хто був от хоть би там і Гамбетта (котрого вона бачила оногди в раnорtісum), нім став славним на цілу Францію? … В таких хвилях була би вона найрадніше з сорому та лютості в землю запалась, її донька! … Най би моя дитина виступила з такими нісенітницями, я її вже скоро привела б до розуму!

Купив би, та не можу…. … – Взяв би, та боюся. … – Так би зразу й сказав, а то сорочку порвав. … – Давай, бо будемо бити. … – Я шахраїв ненавиджу і завжди буду бити. … попросила вона,- бинта треба…  … Сонце било в очі. … Був би ти городським, на поріг би не пустив. … Так знайшов би собі культурну.

Дiвчата (хвилю мовчать, потiм починають спiвати): Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже, В мене тiло бiле, болить мене дуже. … Та й уже сама собi мiркую, чого би тобi журитися? … Навiть би-сь нiколи не вгадала,хто. … Вiд Михайла, а вiд кого ж би? … Хоч би мало серце розiрватися, а забути треба.

От коли б так тепер жив покійний Олекса Довбуш зі своїми легіниками, він би його, певно, визволив, відбив би і відплатив би поганим донощикам за нього, що йому своїми поганими язиками такого лиха наробили. … Панського оленя невільно стріляти, хоч би тебе самого хотів ізжерти, не то сіно.

От хоч би й наші військові, — … А попрохав би я цих прудивусів зазирнути, наприклад, хоч би до “Письмовника” славнозвісного Курґанова: саме там сказано, що ще стародавні халдейські маґи й звіздарі, а за ними й визнавці науки Зороастрової непохитно вірили, що понеділок — день критичний.

Стали якось міркувати, як би то добре було мати на чім припочити – хоть би шмат якої тверді. … “Я би зробив землю, коби глина була”, – … “Я би туди пронир”, – … Бо якби лишили писанки писати, якби не було Великодня, то вже тоді був би кінець світу – і Сатана виліз би з тих ланців.

Чом би й ні? … Дихання було дуже слабке, в ньому ледь вгадувалося життя – навряд чи від нього затремтів би бодай маленький листочок, пушинка чи волосинка. … – Ти міг би інколи й про мене потурбуватись. … Якби ми поставили четверту телевізорну стіну, ця кімната була б уже не тільки наша – тут оселились би різні незвичайні люди.

Він стояв біля старого напівзогнилого причалу на дров’яному складі «Пенкі і компанія» і майже бився бортом об грубі колоди. … Навряд чи хтось із людей, які зібралися за столом, звернув увагу на наш жалюгідний вигляд, бо всі були надто змучені з перепою – хоча від пильного ока нам би не пощастило приховати свій стан.